• Ви знаходитесь тут:

  • Інформація про заклад
  • Новини
  • 11 грудня 2015 року в музичній залі дошкільного навчального закладу відбулися Андріївські вечорниці.

11 грудня 2015 року в музичній залі дошкільного навчального закладу відбулися Андріївські вечорниці.

2015-12-11

/Files/images/kartini/IMG_8901.JPG

11 грудня у нашому садочку відбулося свято "Андріївські вечорниці", на яких були присутні педагоги, діти старшої групи та їх батьки. На вечорницях діти грали на музичних інструментах, співали, танцювали та грали в народні ігри і під завершення свята кусали КАЛИТУ.

Калита́ — це обрядовий корж, що готується на свято Андрія. За допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору :

«У небо, наша калита, у небо,А ти, сонечко, підіймисьТа нас подивись.Ми калиту чіпляємо.На місяць поглядаємо,Свою долю-радість закликаємо…»

За вільний кінець стрічки калиту притримує пан Калитинський, дотепний парубок або й дівчина, котрі вміють розсмішити громаду. Поруч стоїть писарчук із горням з розведеною олією або водою сажею в одній руці і гарненьким квачем в другій. Під калитою або поруч на долівці навхрест покладені коцюба і рогачі. Парубки повинні по черзі «витанцювати» коцюбу — затанцювати швидкий танок, перестрибуючи через коцюбу і рогачі таким чином, щоб не зачепити їх. Парубок, який вправився з цим завданням, брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:

Добрий вечір, пане Калитинський!

— Здоров будь, пане Коцюбинський!— Чого пожалував? — Калиту кусати. — А я буду по зубах писати! — А я вкушу! — А я впишу! — Ой чи впишеш, чи ні, Я на білому коні

Відповіді пана Коцюбинського на запитання Калитинського могли бути інші, наприклад: «Їду, їду на коні, в червоному жупані, до вашої хати калиту кусати».

Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки пан Калитинський помічав посмішку на вустах пана Коцюбинського, смикав за пояс, калита підстрибувала вгору, а писарчук від вуха до вуха розмальовував обличчя невдахи сажею.

Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, їздили на рогачах.

А ось як це було у нас:

/Files/images/kartini/IMG_8901.JPG

/Files/images/калита.jpeg

/Files/images/Андрый..jpeg

/Files/images/kartini/Калиту.jpeg

/Files/images/kartini/Калиту кусають.jpeg

/Files/images/kartini/Ан..jpeg

/Files/images/kartini/kartinki/Масовка .jpeg

/Files/images/kartini/kartinki/дыти.jpeg

/Files/images/конкурси.jpeg

/Files/images/конкур.jpeg

/Files/images/хоровод.jpeg

/Files/images/калитки.jpeg

/Files/images/Дывчатка.jpeg

/Files/images/Діти на святі.jpeg

Кiлькiсть переглядiв: 53

Коментарi