2018-03-07
Традиційні форми методичної роботи не завжди дають бажаний результат. Адже сучасні педагоги прагнуть не лише до вдосконалення фахових знань та вмінь, а й до особистісного зростання, до створення згуртованого колективу, в якому панують довіра, творчість і підтримка. Досягти цього допомагає плейбек-театр – нова ефективна форма ситуаційного навчання і взаємодії.
Плейбек театр виник у 1975 р., коли Джонатан Фокс здійснив спробу змінити канонічні форми театральної діяльності. Назва «PLAYBACK» походить від фрази, що стала девізом першої плейбек-трупи: «We play the story back to you»(«Ми граємо історію, повертаючи її тобі»). Нині плейбек – театри представлені більш ніж у 50 країнах світу.
Педагогічний плейбек – театр – форма ситуаційного навчання, за якою кожний присутній може розповісти історію з професійного життя і побачити, як учасники відобразять її в імпровізованому творчому перформансі (виставі).
У методичній роботі плейбек – театр можна втілити в різних форматах.
Формати проведення:
· Окремий методичний захід (проводиться для поліпшення психологічної атмосфери освітнього процесу, підвищення професійного рівня педагогів, вправляння в командній творчій діяльності);
· Інтерактивна частина педради (для розв’язання певної пріоритетної проблеми);
· Плейбек-мініатюри на семінарах, фестивалях діяльності педагогів, педагогічних бенефісах, методичних турнірах (для представлення досвіду);
· Святковий капусник (скажімо, до Дня дошкілля або під час новорічно – різдвяних зустрічей тощо).
Плейбек – форми:
Ø «Рідка скульптура». Оповідач із зали коротку, емоційно насичену відповідь на запитання кондактора (ведучого). Актори виступають по черзі, показуючи лише почуття оповідача, і зупиняються, утворюючи своєрідну скульптуру.
Ø «Фото». Кондактор переказує історію глядача у п’яти коротких реченнях. Після кожного з них актори швидко застигають в образах, які передають суть сказаного. Вони не розмовляють і використовують мінімум рухів.
Ø «Хор, що говорить». Двоє акторів сидять на стільцях близько один до одного, а інші стоять позаду них. Кондактор запитує кількох глядачів про їхній настрій та почуття. Актори одночасно передають усі ці почуття, тільки засобами міміки та голосу, без музичного акомпанементу.
Ø «П’ять елементів». П’ять акторів шикуються на сцені в ряд. Кожен з них відтворює всі сюжети, які пропонують глядачі, повністю, використовуючи лише один виражальний засіб: рух (танок), пісню (голос), дії з реквізитом, музику, міміку чи мовлення.
Ø «Картина». Актори під музику виходять і займають місця на сцені. Вони розігрують оповідку, залишаючись кожен на своєму місці (без переміщень). Використовуються міміка, пантоміма, слова й звуки. Наприкінці гри всі одночасно завмирають. Музика супроводжує весь процес гри.
Висновок:плейбек – театр як спосіб відображення внутрішнього світу кожного та створення єдності почуттів, думок і міркувань усіх учасників дійства є ефективним методом самопізнання, діалогу, спілкування і має посісти законне місце у низці методичних форм роботи дошкільного закладу.